Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид (GIP): Фізіологія, роль у метаболізмі та клінічні аспекти
Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид (GIP), також відомий як шлунковий інгібуючий поліпептид, є гормоном, що виробляється K-клітинами слизової оболонки дванадцятипалої та проксимальної частини тонкої кишки. Він належить до родини секретину та відіграє ключову роль у регулюванні рівня глюкози в крові після прийому їжі.
Фізіологічна роль GIP
- Механізм дії: GIP стимулює секрецію інсуліну з β-клітин підшлункової залози у відповідь на підвищення рівня глюкози в крові після прийому їжі. Цей ефект є глюкозозалежним, тобто GIP ефективно стимулює інсулінову секрецію лише при підвищених рівнях глюкози.
- Взаємодія з іншими гормонами: GIP взаємодіє з іншими інкретиновими гормонами, такими як глюкагоноподібний пептид-1 (GLP-1), для координації регулювання рівня глюкози в крові. Разом вони сприяють зниженню рівня глюкози після прийому їжі.
- Роль у метаболізмі: Окрім стимуляції інсулінової секреції, GIP впливає на метаболізм ліпідів, сприяючи накопиченню жиру в організмі. Це може мати значення для розуміння механізмів розвитку ожиріння та метаболічного синдрому.
Секреція GIP
GIP синтезується K-клітинами, розташованими в слизовій оболонці дванадцятипалої та проксимальної частини тонкої кишки. Секреція GIP стимулюється прийомом їжі, особливо вуглеводів та жирів, що підвищує рівень глюкози в крові.
GIP і його взаємозв’язок з іншими гормонами
- Взаємодія з інсуліном: GIP стимулює секрецію інсуліну у відповідь на підвищення рівня глюкози в крові після прийому їжі. Цей ефект є глюкозозалежним, тобто GIP ефективно стимулює інсулінову секрецію лише при підвищених рівнях глюкози.
- Вплив на секрецію інших гормонів: GIP також впливає на секрецію глюкагону, гормону, що підвищує рівень глюкози в крові. Цей ефект може бути важливим для підтримання гомеостазу глюкози в організмі.
GIP і захворювання
- Діабет 2 типу: У пацієнтів з діабетом 2 типу спостерігається знижена чутливість до GIP, що може сприяти порушенню регулювання рівня глюкози в крові. Дослідження показали, що у таких пацієнтів рівень секреції GIP після прийому їжі знижений порівняно з здоровими індивідами.
- Ожиріння та метаболічний синдром: Порушення функції GIP може бути пов’язане з розвитком ожиріння та метаболічного синдрому, оскільки GIP впливає на метаболізм ліпідів та накопичення жиру в організмі.
GIP в контексті сучасних досліджень
Останні наукові дослідження вивчають потенціал GIP як мішені для терапії метаболічних захворювань. Наприклад, розробка подвійного агоніста GIP та GLP-1, такого як тірзепатид, показала обіцяючі результати у зниженні рівня глюкози в крові та маси тіла у пацієнтів з діабетом 2 типу.
Перспективи та висновки
GIP відіграє важливу роль у регулюванні рівня глюкози в крові та метаболізмі ліпідів. Порушення його функції може бути пов’язане з розвитком діабету 2 типу, ожиріння та метаболічного синдрому. Подальші дослідження GIP та його рецепторів можуть відкрити нові можливості для терапії цих захворювань.
Кроткий перелік джерел з посиланнями: