Ентекавір

Ентекавір – це противірусний препарат, що належить до класу нуклеозидних аналогів. Він використовується для лікування хронічного вірусного гепатиту B (HBV) у дорослих і дітей. Основне завдання препарату – пригнічення реплікації вірусу та зменшення ризику ускладнень, таких як цироз та гепатоцелюлярна карцинома.

Гепатит B – це серйозне вірусне захворювання, яке вражає печінку та може призвести до її незворотного пошкодження. Хоча існують вакцини для профілактики, хронічні форми інфекції потребують довготривалого лікування. Ентекавір є одним із найбільш ефективних засобів для контролю вірусного навантаження, оскільки він має високу противірусну активність і низьку ймовірність розвитку резистентності.

Фармакологічні властивості

Ентекавір є аналогом гуанозину, який після фосфорилювання перетворюється в активну трифосфатну форму. Ця активна форма конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу, що порушує процеси реплікації вірусу. Механізм дії препарату полягає в трьох основних ефектах:

• інгібуванні праймінгу вірусної ДНК-полімерази
• блокуванні зворотної транскрипції негативного ланцюга ДНК
• пригніченні синтезу позитивного ланцюга вірусної ДНК

Важливим аспектом є висока селективність Ентекавіру щодо вірусу гепатиту B, що знижує ризик впливу на клітинні процеси людини.

Фармакокінетика препарату свідчить про його хорошу біодоступність – близько 100 % при прийомі натще. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 0,5–1,5 години після прийому. Препарат добре проникає в тканини печінки, де здійснює свою основну дію. Виводиться переважно нирками, тому при порушеннях функції нирок можливе коригування дози.

Показання до застосування

Основним показанням для призначення Ентекавіру є лікування хронічного гепатиту B у пацієнтів із:

• активною вірусною реплікацією
• підвищеним рівнем аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспартатамінотрансферази (АСТ)
• ознаками запального процесу або фіброзу печінки

Препарат рекомендується для дорослих і дітей від двох років, а також для пацієнтів із компенсованим та декомпенсованим ураженням печінки.

Додатково Ентекавір може використовуватися у пацієнтів, які раніше отримували лікування іншими нуклеозидними аналогами, такими як ламівудин або адефовір, але потребують більш ефективної терапії через розвиток вірусної резистентності.

Показання до застосування

Ентекавір призначається для лікування хронічного вірусного гепатиту B (ХГВ) у дорослих і дітей старше двох років із підтвердженою активною реплікацією вірусу. Основні групи пацієнтів, яким рекомендовано прийом препарату:

• Люди з підвищеною вірусною активністю (визначається за рівнем ДНК HBV у крові).
• Пацієнти зі збільшеним рівнем печінкових ферментів (АЛТ, АСТ), що вказує на запалення печінкової тканини.
• Особи з гістологічно підтвердженим фіброзом або цирозом печінки.
• Пацієнти з декомпенсованим ураженням печінки, у яких гепатит B призводить до печінкової недостатності.
• Особи, які раніше отримували лікування іншими нуклеозидними аналогами (наприклад, ламівудином або адефовіром) і мають ознаки резистентності вірусу до цих препаратів.
• Пацієнти, які планують або вже пройшли трансплантацію печінки, щоб зменшити ризик рецидиву гепатиту B після операції.

Лікування може бути показане як ВІЛ-негативним, так і ВІЛ-позитивним пацієнтам, якщо вони не отримують антиретровірусну терапію. При наявності супутньої ВІЛ-інфекції перед призначенням Ентекавіру необхідно оцінити ризик розвитку стійкості ВІЛ до нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази.

Спосіб застосування та дозування

Ентекавір приймається перорально, натще (не менше ніж за 2 години до або після їди), оскільки прийом їжі знижує його біодоступність і може впливати на ефективність лікування.

Рекомендовані дози препарату залежать від віку пацієнта, його стану та історії лікування:

• Для дорослих та дітей старше 16 років з компенсованою хворобою печінки стандартна доза становить 0,5 мг один раз на добу.
• Для пацієнтів, які мають резистентність до ламівудину або у яких виявлено високий рівень вірусного навантаження, рекомендована доза 1 мг один раз на добу.
• Діти від 2 до 16 років отримують дозу, яка розраховується відповідно до маси тіла. Наприклад, при вазі 10–20 кг призначають 0,15 мг на добу, а при вазі понад 30 кг – 0,5 мг.
• При тяжких порушеннях функції нирок (кліренс креатиніну <50 мл/хв) дозу потрібно коригувати, оскільки препарат виводиться переважно через нирки.

Тривалість лікування може бути довготривалою, залежно від вірусного навантаження та стану печінки. У деяких випадках терапію продовжують довічно, особливо у пацієнтів із цирозом або високим ризиком рецидиву гепатиту після припинення лікування.

Протипоказання та застереження

Ентекавір не призначається у випадках, коли його застосування може завдати більше шкоди, ніж користі. До основних протипоказань належать:

• Гіперчутливість до ентекавіру або допоміжних компонентів препарату.
• Вагітність (категорія C за класифікацією FDA) – оскільки недостатньо даних про безпечність застосування у вагітних жінок, препарат не рекомендується для використання в цей період, якщо користь не перевищує потенційний ризик.
• Годування груддю – немає достатніх даних щодо проникнення препарату у грудне молоко, тому жінкам, які приймають Ентекавір, рекомендується припинити годування.

Основні застереження

• Ризик загострення гепатиту після припинення лікування. У багатьох пацієнтів після відміни препарату спостерігається підвищення рівня АЛТ та активності вірусу, що може спричинити прогресування захворювання. Лікар має контролювати стан пацієнта протягом кількох місяців після закінчення терапії.
• Розвиток резистентності. У пацієнтів, які раніше отримували терапію ламівудином, існує більший ризик мутацій вірусу, що можуть знизити ефективність Ентекавіру.
• Молочнокислий ацидоз та стеатоз печінки. Як і інші нуклеозидні аналоги, Ентекавір може спричинити порушення метаболізму лактату, що у рідкісних випадках призводить до тяжких ускладнень. Пацієнтам із підозрою на лактатацидоз потрібно негайно припинити прийом препарату.
• Взаємодія з іншими противірусними препаратами. Хоча Ентекавір має низький потенціал лікарських взаємодій, його слід з обережністю призначати разом з іншими засобами, що впливають на функцію нирок або імунну відповідь.

Побічні ефекти

Ентекавір зазвичай добре переноситься пацієнтами, але, як і будь-який лікарський засіб, може спричиняти побічні ефекти. Вони поділяються на поширені, рідкісні та серйозні реакції, що потребують негайного звернення до лікаря.

Найпоширеніші побічні ефекти (зустрічаються у 1–10% пацієнтів):

• головний біль
• запаморочення
• втомлюваність
• нудота
• безсоння
• розлади травлення (біль у животі, діарея, здуття)

Рідкісні, але можливі побічні реакції (менше 1% випадків):

• підвищення рівня амілази (може свідчити про панкреатит)
• порушення функції нирок (підвищення рівня креатиніну в крові)
• зміни показників печінкових ферментів (АЛТ, АСТ)
• висипання на шкірі, свербіж

Серйозні побічні ефекти (вимагають негайного припинення лікування та звернення до лікаря):

• лактоацидоз – накопичення молочної кислоти в організмі, яке може супроводжуватися сильною слабкістю, задишкою, болем у животі та порушенням серцевого ритму
• гостре погіршення функції печінки після припинення лікування
• гостра ниркова недостатність (особливо у пацієнтів із супутніми захворюваннями нирок)
• ангіоневротичний набряк (набряк обличчя, губ, горла, що може призвести до утрудненого дихання)

Щоб знизити ризик побічних ефектів, важливо регулярно контролювати функцію печінки та нирок, а також повідомляти лікаря про будь-які незвичні симптоми.

Лікарська взаємодія

Ентекавір має низький потенціал взаємодії з іншими лікарськими засобами, оскільки не метаболізується ферментами системи цитохрому P450. Однак деякі препарати можуть впливати на його ефективність або підвищувати ризик побічних реакцій.

Лікарські засоби, що можуть взаємодіяти з Ентекавіром:

• Препарати, що впливають на функцію нирок (аміноглікозиди, ванкоміцин, нестероїдні протизапальні засоби) – можуть підвищувати ризик ниркової недостатності.
• Інші противірусні засоби для лікування гепатиту B (ламівудин, тенофовір) – можуть призначатися разом, але потребують контролю ефективності лікування.
• Імунодепресанти (такролімус, циклоспорин) – можуть впливати на виведення препарату з організму.
• Антиретровірусні препарати для лікування ВІЛ – Ентекавір не використовується як монотерапія при коінфекції ВІЛ/гепатит B, оскільки може спричинити мутації вірусу ВІЛ, що призведе до його стійкості до лікування.

Рекомендується уникати одночасного застосування Ентекавіру з препаратами, що мають токсичний вплив на печінку та нирки. Перед початком лікування необхідно повідомити лікаря про всі ліки, які приймає пацієнт.

Дослідження та ефективність

Ентекавір був широко досліджений у клінічних випробуваннях, які підтвердили його високу ефективність при лікуванні хронічного гепатиту B.

Основні результати клінічних досліджень:

• В порівняльних дослідженнях з ламівудином Ентекавір показав значно вищу ефективність у пригніченні реплікації вірусу та зниженні рівня ДНК HBV у крові.
• У пацієнтів, які не отримували раніше противірусного лікування, через 48 тижнів прийому 90% мали невизначений рівень вірусного навантаження, а у 72% відзначалося зменшення запального процесу в печінці.
• Серед хворих із цирозом, які отримували Ентекавір протягом 5 років, ризик розвитку печінкової недостатності зменшився майже на 50%.
• Дослідження також показали, що Ентекавір має низький ризик розвитку вірусної резистентності у пацієнтів, які раніше не отримували лікування іншими аналогами нуклеозидів.

Додатково вивчається можливість використання Ентекавіру в комбінації з іншими противірусними препаратами для підвищення ефективності лікування.

Використання у спеціальних груп пацієнтів

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Ентекавір виводиться з організму переважно нирками, тому при нирковій недостатності його дозування потребує коригування.

• Легке порушення функції нирок (кліренс креатиніну 50–80 мл/хв) – стандартна доза може залишатися незмінною, але потрібен контроль функції нирок.
• Помірне порушення (кліренс креатиніну 30–50 мл/хв) – доза 0,5 мг через день або 0,25 мг щодня (якщо доступна така форма препарату).
• Тяжке порушення (кліренс креатиніну <30 мл/хв, але не на діалізі) – доза 0,5 мг кожні 72 години або 0,1 мг щодня.
• Пацієнти на гемодіалізі або перитонеальному діалізі – 0,5 мг 1 раз на тиждень або 0,05 мг щодня.

Лікар має регулярно перевіряти функцію нирок і за потреби змінювати дозування.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Оскільки Ентекавір незначною мірою метаболізується печінкою, його дозування не потребує коригування у пацієнтів із печінковою недостатністю. Проте пацієнти з декомпенсованим цирозом повинні перебувати під ретельним контролем лікаря через ризик загострення гепатиту після припинення лікування.

Пацієнти літнього віку

У людей старше 65 років частіше зустрічаються порушення функції нирок, тому їм потрібен ретельний контроль і можливе коригування дозування згідно з рівнем кліренсу креатиніну.

Діти та підлітки

Ентекавір дозволений для застосування у дітей віком від 2 років. Дозування розраховується за масою тіла:

• 10–20 кг – 0,15 мг на добу
• 20–30 кг – 0,3 мг на добу
• >30 кг – 0,5 мг на добу

Дітям, які отримували інші противірусні препарати раніше, дозування визначається індивідуально.

Вагітні та жінки, що годують грудьми

Дані про безпечність Ентекавіру під час вагітності обмежені. Препарат належить до категорії C за класифікацією FDA, що означає, що він може застосовуватися лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Лактація: Невідомо, чи проникає Ентекавір у грудне молоко, тому рекомендується припинити годування грудьми на час лікування.

Аналоги та порівняння з іншими препаратами

Основні аналоги Ентекавіру

На фармацевтичному ринку є кілька препаратів із тією ж активною речовиною, серед яких:

• Бараклюд (Baraclude) – оригінальний препарат, виробник Bristol-Myers Squibb.
• Ентекавір-Тева
• Ентекавір-Мілі
• Генерики від різних виробників (зазвичай дешевші, але можуть відрізнятися за допоміжними речовинами).

Порівняння Ентекавіру з іншими противірусними препаратами для лікування гепатиту B

Препарат	Ефективність у пригніченні HBV	Ризик резистентності	Спосіб прийому	Побічні ефекти
Ентекавір	Висока	Низький у пацієнтів без попереднього лікування	1 раз на день, натще	Мінімальні
Тенофовір (Viread, TAF/TDF)	Висока	Мінімальний	1 раз на день, з їжею або без	Може впливати на функцію нирок і кісткову тканину
Ламівудин (Zeffix, Heptovir)	Середня	Високий ризик резистентності (до 70% через 5 років)	1 раз на день	Зазвичай добре переноситься
Адефовір (Hepsera)	Середня	Помірний ризик резистентності	1 раз на день	Може спричиняти нефротоксичність

Ентекавір часто використовується як перший вибір у пацієнтів без попереднього лікування через його ефективність і низький ризик розвитку стійкості вірусу. Тенофовір також є хорошою альтернативою, особливо якщо є ризик розвитку резистентності до Ентекавіру.

*Цей опис Ентекавіру має роз’яснювальне значення та не замінює собою офіційну Інструкцію до застосування від виробника.