Баєтта

Баєтта^® (Byetta)

інструкція із застосування

Засновано на офіційній інструкції щодо застосування препарату, затверджено компанією-виробником

Власник реєстраційного посвідчення:

ASTRAZENECA

Код ATX: A10BJ01 (ексенатид)

Активна речовина: ексенатид (ексенатид)

Рек зареєстроване ВООЗ

Лікарська форма

Баєтта^®

Розчин для підшкірного введення 250 мкг/1 мл: картриджі у шприц-ручках 1.2 мл або 2.4 мл

Форма випуску, упаковка та склад препарату Баєтта^®

Розчин для підшкірного введення безбарвний, прозорий.

ексенатид 1 мл 250 мкг

Допоміжні речовини: натрію ацетату тригідрат – 1.59 мг, оцтова кислота – 1.1 мг, манітол – 43 мг, метакрезол – 2.2 мг, вода д/і – q.s. до 1мл.

1.2 мл – картриджі в шприц-ручках (1) – картонні пачки з контролем першого розтину.
2.4 мл – картриджі в шприц-ручках (1) – картонні пачки з контролем першого розтину.

Клініко-фармакологічна група: Гіпоглікемічний препарат. Агоніст рецепторів глюкагоноподібного пептиду

Фармако-терапевтична група: Гіпоглікемічний засіб – агоніст рецепторів глюкагоноподібного поліпептиду.

Фармакологічна дія

Ексенатид (ексендин-4) є агоністом рецепторів глюкагоноподібного поліпептиду і є 39-амінокислотним амідопептидом. Інкретини, такі як глюкагоноподібний пептид-1 (ГПП-1), посилюють глюкозозависимую секрецію інсуліну, покращують функцію β-клітин, пригнічують неадекватно підвищену секрецію глюкагону і сповільнюють спорожнення шлунка після потрапляння їх у загальний кровотік.

Ексенатид є потужним міметиком інкретину, який викликає посилення глюкозозалежної секреції інсуліну та виявляє інші гіпоглікемічні ефекти, властиві інкретинам, що дозволяє покращувати глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу.

Амінокислотна послідовність ексенатиду частково відповідає послідовності людського ГПП-1, внаслідок чого він зв’язується та активує рецептори ГПП-1 у людини, що призводить до посилення глюкозозалежного синтезу та секреції інсуліну з β-клітин підшлункової залози за участю циклічного АМФ та/або інших внутрішньоклітинних сигналів. Ексенатид стимулює вивільнення інсуліну з β-клітин у присутності підвищених концентрацій глюкози.

За хімічною структурою та фармакологічною дією ексенатид відрізняється від інсуліну, похідних сульфонілсечовини, похідних D-фенілаланіну та меглітинідів, бігуанідів, тіазолідиндіонів та інгібіторів альфа-глюкозидази.

Ексенатид покращує глікемічний контроль у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу за рахунок наступних механізмів.

Глюкозозалежна секреція інсуліну: при гіперглікемічних станах ексенатид посилює глюкозозалежну секрецію інсуліну з β-клітин підшлункової залози. Ця секреція інсуліну припиняється в міру зниження концентрацій глюкози в крові та наближення її до норми, тим самим зменшується потенційний ризик гіпоглікемії.

Перша фаза інсулінової відповіді: секреція інсуліну протягом перших 10 хв, відома як “перша фаза інсулінової відповіді”, специфічно відсутня у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. Крім того, втрата першої фази інсулінової відповіді є раннім порушенням функції β-клітин при цукровому діабеті 2 типу.

Введення ексенатиду відновлює або значно посилює як першу, так і другу фазу відповіді інсуліну у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу.

Секреція глюкагону: у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу на фоні гіперглікемії введення ексенатиду пригнічує надмірну секрецію глюкагону. Однак ексенатид не порушує нормальної глюкагонової відповіді на гіпоглікемію.

Споживання їжі: введення ексенатиду призводить до зниження апетиту та зменшення споживання їжі; пригнічує моторику шлунка, що веде до уповільнення його випорожнення.

Випорожнення шлунка: було показано, що введення ексенатиду пригнічує моторику шлунка, що призводить до уповільнення спорожнення. У хворих на цукровий діабет 2 типу терапія ексенатидом у поєднанні з метформіном, тіазолідиндіоном та/або препаратами сульфонілсечовини призводить до зниження концентрації глюкози в крові натще, постпрандіальної глюкози крові, а також показника HbA_1cпокращуючи тим самим глікемічний контроль у даних пацієнтів.

Фармакокінетика

Всмоктування

Після підшкірного введення пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу ексенатид швидко всмоктується і досягає середніх_макс через 2.1 год. Середня З_макс становить 211 пг/мл, AUC_о-інф становить 1036 пг×ч/мл після підшкірного введення дози 10 мкг ексенатиду. При дії ексенатиду AUC зростає пропорційно дозу з 5 мкг до 10 мкг, при цьому не спостерігається пропорційне зростання С_макс. Однакова дія спостерігалася при підшкірному введенні ексенатиду в область живота, стегна або плеча.

Розподіл

В_d ексенатиду після підшкірного введення становить 28.3 л.

Метаболізм та виведення

Ексенатид переважно виводиться за рахунок клубочкової фільтрації з наступним протеолітичним розпадом. Кліренс ексенатиду дорівнює 9.1 л/год. Кінцевий Т_1/2 складає 2.4 год. Ці фармакокінетичні властивості ексенатиду не залежать від дози.

Концентрації ексенатиду, що вимірюються, визначаються приблизно протягом 10 годин після введення дози.

Зостереження щодо особливих груп пацієнтів:

Пацієнти з порушенням функції нирок

У пацієнтів із слабко або помірно вираженим порушенням функції нирок (КК 30-80 мл/хв) кліренс ексенатиду значимо не відрізняється від кліренсу у пацієнтів з нормальною функцією нирок; тому проводити корекцію дози препарату не потрібно. Однак у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на діалізі, середній кліренс знижений до 0,9 л/год (порівняно з 9,1 л/год у здорових пацієнтів).

Пацієнти з порушенням функції печінки

Оскільки ексенатид переважно виводиться нирками, вважається, що порушення функції печінки не змінює концентрації ексенатиду в крові.

Літні

Вік не впливає на фармакокінетичні характеристики ексенатиду. Тому пацієнтам похилого віку не потрібно проводити корекцію дози.

Діти

Фармакокінетика ексенатиду в дітей віком не вивчалася.

Підлітки (від 12 до 16 років)

У фармакокінетичному дослідженні, що проводилося за участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу у віковій категорії від 12 до 16 років, призначення ексенатиду в дозі 5 мкг супроводжувалося фармакокінетичними показниками, подібними до таких, що спостерігалися у дорослій популяції.

Стать

Між чоловіками та жінками клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці ексенатиду немає.

Расова належність

Раса не має помітного впливу на фармакокінетику ексенатиду. Корекцію дози з урахуванням етнічного походження проводити не потрібно.

Пацієнти з ожирінням

Не спостерігається помітної кореляції між ІМТ та фармакокінетикою ексенатиду.

Корекцію дози з урахуванням ІМТ проводити не потрібно.

Показання для застосування

Монотерапія

• цукровий діабет 2 типу як монотерапія на додаток до дієти та фізичного навантаження для досягнення адекватного глікемічного контролю.

Комбінована терапія

• цукровий діабет 2 типу як додаткова терапія до метформіну, похідного сульфонілсечовини, тіазолідиндіону, комбінації метформіну та похідного сульфонілсечовини, або метформіну та тіазолідиндіону у разі недосягнення адекватного глікемічного контролю;
• цукровий діабет 2 типу як додаткова терапія до комбінації препаратів базального інсуліну та метформіну для поліпшення глікемічного контролю.

Режим дозування

Препарат Баєта^® вводять підшкірно в область стегна, живота чи плеча

Початкова доза становить 5 мкг, яку вводять 2 рази на добу будь-якої миті протягом 60-хвилинного періоду перед ранковим та вечірнім прийомом їжі. Не слід вводити препарат одразу після їжі. У разі пропуску ін’єкції препарату лікування продовжується без зміни дозування.

Через 1 місяць після початку лікування дозу препарату Баєта^® можна збільшити до 10 мкг 2 рази на добу.

При сумісному призначенні препарату Баєта^® з метформіном, тіазолідиндіоном або з комбінацією цих препаратів, вихідна доза метформіну та/або тіазолідиндіону може не змінюватися. У разі комбінації препарату Баєта^® з похідними сульфонілсечовини може знадобитися зниження дози похідної сульфонілсечовини з метою зниження ризику гіпоглікемії.

У разі комбінації препарату Баєта^® з препаратом інсуліну може знадобитися зниження дози інсуліну з метою зниження ризику гіпоглікемії.

Побічні дії

Монотерапія

Побічні реакції, що зустрічалися частіше, ніж у поодиноких випадках, перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, <10%), нечасто (>0.1%, <1%), рідко (>0.01%, <0.1%), дуже рідко (<0.01%).

Дуже часто – Шкірна реакція в місці ін’єкції (свербіж).

Часто – нудота, блювання, діарея, диспепсія, зниження апетиту, запаморочення.

Рідко – Шкірні реакції в місці ін’єкції (висипання, почервоніння).

При застосуванні препарату Баєта^® як монотерапія, частота виникнення випадків гіпоглікемії становила 5% порівняно з 1% плацебо.

Більшість епізодів гіпоглікемії за інтенсивністю були слабкими чи помірно вираженими.

Комбінована терапія

Побічні реакції, що зустрічалися частіше, ніж у поодиноких випадках, перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, <10%), нечасто (>0.1%, <1%), рідко (>0.01%, <0.1%), дуже рідко (<0.01%).

Дуже часто – нудота, блювання, діарея, гіпоглікемія (у комбінації з похідним сульфонілсечовини), шкірна реакція у місці ін’єкції (свербіж).

Часто – диспепсія, тремтіння, запаморочення, головний біль, зниження апетиту, слабкість, гастроезофагеальний рефлюкс.

Нечасто – біль у животі, здуття живота, відрижка, запори, порушення смакових відчуттів, метеоризм.

Рідко – сонливість, шкірні реакції в місці ін’єкції (висипання, почервоніння), дегідратація (в більшості випадків пов’язана з нудотою, блюванням та/або діареєю), ангіоневротичний набряк, гострий панкреатит, порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність, усунення креатиніну у сироватці крові).

Дуже рідко – Анафілактична реакція.

Повідомлялося про декілька випадків підвищення часу зсідання крові при одночасному застосуванні варфарину та ексенатиду, що нечасто супроводжується кровотечами.

Т.к. частота гіпоглікемії збільшується при сумісному призначенні препарату Баєта^® з похідним сульфонілсечовини, необхідно передбачити зниження дози похідної сульфонілсечовини зі збільшенням ризику гіпоглікемії. Більшість епізодів гіпоглікемії за інтенсивністю були слабкими або помірними та купірувалися пероральним прийомом вуглеводів.

В цілому, побічні ефекти за інтенсивністю були слабкими або помірними і не призводили до скасування лікування. Найчастіше реєстрована нудота слабкої чи помірної інтенсивності була дозозависимой і зменшувалася з часом, не заважаючи повсякденної активності.

Не часті повідомлення про побічні ефекти

З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактична реакція.

Порушення харчування та обміну речовин: дегідратація, зазвичай асоційована з нудотою, блюванням та/або діареєю, зниження маси тіла.

З боку нервової системи: дисгевзія, сонливість.

З боку травної системи: відрижка, запор, метеоризм; рідко (у т.ч., у дуже рідкісних випадках – некротизуючий або геморагічний) – гострий панкреатит.

З боку сечовидільної системи: зміна функції нирок, зокрема. гостра ниркова недостатність, збільшення хронічної ниркової недостатності, порушення функції нирок, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: макульозні шкірні висипання, папульозні шкірні висипання, свербіж шкіри, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, алопеція.

Відхилення від норми, виявлені у лабораторних дослідженнях: підвищення МНО (при комбінуванні з варфарином), що в деяких випадках асоціювалося з розвитком кровотеч. у деяких випадках асоціювалося з розвитком кровотеч.

Протипоказання до застосування

• гіперчутливість до ексенатиду або допоміжних речовин, що входять до складу препарату;
• цукровий діабет 1 типу чи наявність діабетичного кетоацидозу;
• тяжкий ступінь ниркової недостатності (КК<30 мл/хв);
• наявність тяжких захворювань ШКТ із супутнім парезом шлунка;
• вагітність;
• період лактації (грудне вигодовування);
• дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність препарату у дітей не встановлена);
• гострий панкреатит.

З обережністю: панкреатит в анамнезі

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Препарат протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).

Застосування при порушеннях функції нирок

У пацієнтів із слабко або помірно вираженим порушенням функції нирок (КК 30-80 мл/хв) кліренс ексенатиду значимо не відрізняється від кліренсу у пацієнтів з нормальною функцією нирок; тому проводити корекцію дози препарату не потрібно.

Препарат протипоказаний при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК<30 мл/хв).

Застосування у дітей

Протипоказано застосування препарату дітям та підліткам віком до 18 років.

Застосування у пацієнтів похилого віку

Не потрібно проводити корекцію дози пацієнтам похилого віку.

Особливі вказівки

Препарат Баєта^® не слід вводити препарат після їди. Не рекомендується внутрішньовенно або внутрішньом’язово введення препарату.

Препарат Баєта^® не слід застосовувати, якщо в розчині виявляються частинки або якщо каламутний розчин або має фарбування.

Зважаючи на потенційну імуногенність лікарських засобів, що містять білки та пептиди, на фоні терапії препаратом Баєта^® можливе вироблення антитіл до ексенатиду. У більшості пацієнтів, які мали продукцію таких антитіл, їх титр знижувався в міру продовження терапії і залишався низьким протягом 82 тижнів. Наявність антитіл не впливає на частоту та типи реєстрованих побічних ефектів.

Пацієнти повинні бути поінформовані про те, що лікування препаратом Баєта^® може призвести до зниження апетиту та/або маси тіла, і що через ці ефекти немає необхідності змінювати режим дозування.

У доклінічних дослідженнях на мишах та щурах не виявлено канцерогенної дії ексенатиду. При застосуванні у щурів дози, що у 128 разів перевищує дозу у людини, відмічено чисельне збільшення C-клітинних аденом щитовидної залози без будь-яких ознак малігнізації, що було пов’язано зі збільшенням тривалості життя піддослідних тварин, які отримують ексенатид.

Повідомлялося про поодинокі випадки порушення функції нирок, що включають підвищення вмісту сироваткового креатиніну, розвиток ниркової недостатності, посилення перебігу хронічної та гострої ниркової недостатності; при цьому іноді потрібно проведення гемодіалізу. Деякі із зазначених явищ спостерігалися у пацієнтів, які отримували один або більше фармакологічних препаратів, що впливають на ниркову функцію/водний обмін та/або на тлі інших небажаних явищ, що сприяють порушенню гідратації, таких як нудота, блювання та діарея. Супутні препарати включали інгібітори АПФ, НПЗЗ, сечогінні препарати. При призначенні симптоматичної терапії та відміні препарату, що ймовірно був причиною патологічних змін, порушена функція нирок відновлювалася. При проведенні доклінічних та клінічних досліджень ексенатиду даних, що свідчать про його пряму нефротоксичність, не виявлено.

Повідомлялося про поодинокі випадки гострого панкреатиту на фоні прийому препарату Баєтта^®. Пацієнти повинні бути поінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту: сильні болі в животі, що не припиняються. При призначенні симптоматичної терапії спостерігалося дозвіл гострого панкреатиту.

Пацієнти перед початком лікування препаратом Баєта^® повинні ознайомитися з прикладом до препарату “Посібник з використання шприц-ручки”.

Передозування

При передозуванні (доза в 10 разів вища за максимальну рекомендовану дозу) спостерігалися наступні симптоми: тяжка нудота та блювання, а також швидке зниження концентрації глюкози в крові (гіпоглікемія).

Лікування: симптоматичне, включаючи внутрішньовенне введення розчину декстрози у разі вираженої гіпоглікемії.

Лікарська взаємодія

Препарат Баєтта^® необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають внутрішньо препарати, що вимагають швидкого всмоктування із шлунково-кишкового тракту, т.к. Баєта^® може викликати затримку випорожнення шлунка.

Пацієнтам слід рекомендувати приймати пероральні препарати, дія яких залежить від їхньої порогової концентрації (наприклад, антибіотики), не менше ніж за 1 годину до введення ексенатиду. Якщо такі препарати необхідно приймати з їжею, слід приймати їх під час тих прийомів їжі, коли Баєтта^® не вводиться.

дигоксин

При одночасному призначенні дигоксину (0.25 мг 1 раз на добу) з препаратом Баєта^® знижується З_макс дигоксину на 17%, а Т_макс збільшується на 2,5 год. Однак AUC у рівноважному стані не змінюється.

Ловастатин

На тлі введення препарату Баєта^® AUC та С_макс ловастатину зменшувалися приблизно на 40% та 28% відповідно, а Т_макс збільшувалося приблизно 4 год. Спільне призначення препарату Баєта^® з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази не супроводжувалося змінами ліпідного складу крові (ЛПЗЩ-холестерину, ЛПНЩ-холестерину, загального холестерину та ТГ).

Лізиноприл

У пацієнтів з легкою або помірною артеріальною гіпертензією, що стабілізується лізиноприлом (5-20 мг на добу), препарат Баєтта^® не змінював AUC та С_макс лізиноприлу при рівноважному стані. Т_макс лізиноприлу при рівноважному стані збільшувалося на 2 год. Не спостерігалося змін показників середньодобового систолічного та діастолічного артеріального тиску.

Варфарін

Зазначено, що при введенні варфарину через 35 хв після препарату Баєта^® Т_макс збільшувалося приблизно 2 год. Клінічно значущої зміни_макс або AUC не спостерігалося.

Інші гіпоглікемічні препарати

Застосування препарату Баєта^® у поєднанні з похідними D-фенілаланіну, меглітінідами або інгібіторами альфа-глюкозидази не вивчалося.

Умови зберігання препарату Баєтта^®

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці, запобігати впливу світла, не заморожувати, при температурі від 2° до 8°С.

Термін придатності препарату Баєтта^®

Термін придатності – 3 роки.

Препарат, що вживається, у шприц-ручці слід зберігати при температурі не вище 25°С не більше 30 днів.

Умови реалізації

Препарат відпускається за рецептом.